У нашого факультету є своя неофіційна газета, називається вона
«РФФ.Live». Останній її випуск (№48) був у грудні 2008-го
року.
Вирішивши, що студенти, котрі її видавали, на неї забили, голова
студентської профспілки зібрав нову команду, котра займатиметься
«РФФ.Live».
За тиждень вийшов випуск №49, я почав розробляти сайт для газети,
оскільки в інформаційно-обчислювальному центрі нам виділили домен
та хостинг, новоспечений редактор познаходив журналістів, –
коротше, робота кипіла.
Та раптом, в руки старшокурсникам, зі старої команді газети,
потрапила бета-версія нового випуску і вони здійняли бучу.
По-перше, їм не сподобалося, що хтось без їхнього відома забрав у
них газету, яку вони так вдало закинули. По-друге була якась
розмова про авторські права на назву — «РФФ.Live» — якої вони не
збираються ніколи і нікому віддавати. Історія вийшла і цікава, і
кумедна, і трохи дивна, оскільки стара команда відмовилася
змінювати формат газети, її тематику та оформлення; пропозиції
об'єднати зусилля та видавати газету великою командою також були
відхилені.
Вище керівництво лише розвело руками та сказало, щоб ми самі з цим
розбиралися.
Тому вирішено було створити нову газету, «On Line», яка буде
видаватися та розповсюджуватися незалежно від «РФФ.Live». Команда
нова, ідеї свіжі, матеріалу багато, ентузіазму вистачає. Я входжу
до команди, як розробник сайту та журналіст.
А з приводу старої команди — усе, як завжди: «І сам не гам...». Я
думаю, обов'язково буде присутнє якесь змагання: хто перший, в кого
якісніший матеріал та більша аудиторія. Х, як-то кажуть, З, як воно
буде.
Але навіть так, дивлячись на наш «On Line», як завжди мені
здається, що я б робив усе абсолютно інакше.