Internet Jockey - главная страница

Мавка

• Статус пользователя

Буває, втрачаєш відчуття, що ти пливеш часом. Все стабільно, незмінно. Перекладаєш річ з полички, а вона за інерцією вертається на своє місце, бо все замкнене в якісь незрозумілі кола. Чи тори...

Але іноді десь перевертається пісочний годинник. і тоді час починає протікати прямо крізь тебе. Майже фізично відчуваєш як атоми часу течуть судинами розштовхуючи червоні (чи які вони там) кров'яні тільця... Усі дії стають чіткими, жодних зайвих рухів, навіть зайвих думок, бо все вимірюється в кількостях часових одиниць між вдохами, між ударами серця. Колись думала, що таке можливо лише через прилив адреналіну в стресових ситуаціях. Адже має бути достатній струс, щоб годинник вчергове перевернувся. А виявляється це значно чутливіший механізм. Достатньо просто дедлайну з проекту - ми вже вийшли з ери, коли організм мусив мобілізуватись лише для попередження фізичних травм...

Не можу сказати, що люблю такі моменти. З одного боку, функціонування в ритмі годинника свого роду досконалість. А людина має прагнути до досконалості. З іншого ж, це перехід з тривимірного простору у чотиривимірний і в цьому є щось до біса неприроднє.

Мавка

• Статус пользователя

...сиджу на роботі. на підвіконнику, вікно відчинене (насправді 9й поверх, але виглядає десь 3м). За вікном хурделиця, якийсь карликовий дід мороз ганяє по землі хмарки снігу. Так я завжди уявляла собі перекотиполе (звісно ж, без діда мороза). В решті-решт він скатує кулю. Таку досить велику кремово-білу ялинкову прикрасу. Її підхоплює вітер і несе прямо мені в руки. Ловлю, кладу поруч і вистрибую надвір (поверх вже явно перший). Біжу вулицями, розганясь так швидко як лиш можу. Вже розумію, що це сон і тішуся - значить не задихаюсь. Сніг з дерев перетворюється на цвіт... В дворі знімають зі стовбчика синю ялинку. Весна!

Люблю дивитись гарні сни. Але ночі підступні. Можна скільки завгодно намагатись показувати що ти така як всі, чи навпаки - що ти зовсім інакша. Можна навіть заставити саму себе повірити, що ти можеш такою бути, а не грати роль. І що ті чи інші дії, речі, переживання тобі більше не потрібні. Але лише вдень. А потім засинаєш і проживаєш все те, чого насправді не вистачає. І, мабуть, добре, що все саме так влаштовано))