Основные данные |
| Возраст: | 20 |
| Пол: | женский |
| Знак зодиака: | Весы |
Откуда я | |
| Город: | Київ |
| Страна: | Украина |
| Образование: | высшее |
Как я выгляжу | |
| Телосложение | обычное |
| Волосы | русые |
| Глаза | зеленые |
Последняя активность: 28.01.2010 в 19:17
Привіт!
обожнюю захід сонця)
Сьогодні думки мене з самого ранку привели до покинутого
стадіону. Тож я зібрала свої спожитки: книжку та
морозиво й помріяла до спортивної трибуни.
Що ще відбулось?
Загалом доволі так багацько, невключаючи мій доволі спокійний
настрій, тобто я лише споглядала за всим що відбувалось навколо
моєї персони.
Ще потягло останнім часом на міст, будь-який, головне щоб було
видно нічне місто й той димчастий туман що огортає мегаполіс.
Привіт!
Я трошки втомлююсь.... втім мені буває похмуро як й нашій
столиці)
Думаючи про завтрашню "чорну п'ятницю" , я не помітила як потрапила
на Золоті Ворота. Там такий будиночок є гарненький червоний, -
архітектура вражаюча! Спустилась вниз, повз вітрин обожнюю
проходити, - багато чого цікавого та красивого можна в них
побачити. Потягнуло на японську їжу.... суші так й не
пробувала, які ж вони на смак?!...
Подобається той театр , що на одній стороні з бібліотекою, Молодий
театр. Взагалі люблю гру акторів, як вони перетворюються у
персонажів, що зазвичай, протилежні характеристикам актора. Ось це
справжня майстерність, коли закохуєшся у таку гру. Що стосується
театру, то гадаю, ще не раз відчую енергетику фантазій Річарда
Баха, втілену у гру акторами Вільного театру.
У бібліотеці на мене, як завжди, дуже здивовано поглянули й сказали
звичну репліку:"Ви впевнені? Вам саме ця книжка потрібна? Вона для
мене була заважкою для сприйняття, до того ж це переклад на
українську... "
Дякую. До побачення. - ввічливість нині модна, тому багато люду
дивуються.
Спускаючись далі, видалась нагода поспілкуватись із Русланою
Писанкою: дуже приємна й красива жінка. Чомусь моя мама вважає що
вона (Писанка) дуже "товстенька" жіночка. Ні, деяким пишність форм
пасує.
У парку на Прорізній, на лавочці сидів хлопець. Чим привернув
увагу? Гммм.... Голуби. Там були голуби, багато голубів, дикі
голуби, розумієте?!... Він їх годував, сидячи на цьому морозі,
годував голубів!
Цей туман, який триває вже тиждень, має декілька підходів.
Буде ще пять.
Коли був перший туман? - можливо на її день народження, її цей факт
мало хвилював, як і саме свято.
Важлива була сама мета приходу у Маріїнський парк як
раз за годину до її народження. Легко було призвичаїтись до місячного світла, але меч погано
креслив лінії гептаграми, це трохи нервувало.

Ще більше дратувала тимчасова втрата сили та вмінь, майже два
місяця життя звичайної "глухої та сліпої" людини. Теж, мені,
бажання. І хто просив ТАКЕ бажати собі ж?!
Було щось у тому тумані заманливе та привабливе. Зранку, годині
шостій біля школи її ніхто не зміг розгледіти та взагалі помітити.
Тож туман надавав певні переваги для маскування під звичайних
перехожих.
Яка краса той туман, коли проїжаєш повз Дніпро й лише ти бачиш те
що ховає туман, їнші ж... вона давно не помічає тих інших.
Я доволі часто виходжу на зупинці метро "Дніпро" задля того, щоб
побачити весь Київ одночасно, відчути осінній дотик на шкірі вітру,
помилуватись тими золотистими барвами дерев, можливо, уявити що
Дніпро має чисту та прозору воду де живуть річкові мешканці.
А можливо, я лише шукаю нові барви життя й знаходжу у тих закоханих
парах, які насолоджуються прогулянкою вздовж річки.
Сьогодні у відповідь на її СМСку "я й досі жахаюся людей й нікого
не хочу бачити", був дзвінок. Дзвінок від нього, який й досі на
щось сподівається, але знає її свободолюбиву душу. Промовив
лише що це через туман, ще попросив звикнути на деякий час до стану
та сховатись... Сховатись від того світу, бо буде нова хвиля
туману.
Що я думаю? Да нічого, я давно вже не думаю.
Лише не люблю таку похмуру погоду, пішов би дощ, чи що?!
У мене завтра мюзикл "Ромео і Джульєта", перший ряд
, я виклала
"купу" грошенят, але це моя мрія, мрія давненька, приблизно їй
місяці три.... можливо хоч раз заплачу за декілька років
безсльозного життя та радісної ейфорії.
Туман. Головне, щоб мої частенькі втрати свідомості ніяк не пливали
на енергетику.... батьків дратує коли ні з чого вимикається світло,
включається сам компьютер.... я тут до чого)))